З історії села

До складу  Юліямпільської територіальної громади входить три населених пункти – с.Юліямпіль,  с.Ярове,  хутір Юліямпільський.

Загальна площа території становить - 26,925 кв.км.

Кількість населення  -0,572 тис.осіб.

Сільський голова-  Банах Віктор Васильович

Секретар сільської ради - Байбарза Тамара Леонідівна

 

Про село Юліямпіль

Село Юліямпіль – центр сільської ради до складу якої входять село Ярове та хутір Юліямпільський. В минулому с. Юліямпіль мало назву Дубові Корчми, так як через село проходив Чумацький шлях, а в самому селі стояло три корчми. Пізніше паном Бітковським воно було перейменоване в Юліямпіль. Після пана Бітковського землі навколо села належали поміщику Балашову.
Поряд з с. Юліямполем виник хуторець, який успадкував і його назву. Пізніше на хутір Юліямпільський були виселені ще й Сталінські хутори після чого виникла ціла вулиця. Хутір називався також Пироговим за прізвищем землевласника Пирога. Як і біля Дубових Корчмів (Юліямполя) проходив Чумацький шлях і колись стояла корчма. І сьогодні поміж дерев на околиці хутора залишилося місце де за словами старожилів вона розміщувалась. До недавнього часу на тому місці ще зберігався погріб.

Село Ярове від початку свого заснування мало чотири назви – Чернече, Кічмань, Садове і Ярове. Оповідають, що на постійне місце проживання сюди за царським наказом було переселено кілька сімей, серед яких найстаршим був чоловік із прізвищем Яровий. Інші пов’язують цю назву із горбистою місцевістю, де серед ярів, село і розташоване.

В 1906 році селянами при допомозі багатих селян та панства була збудована церква з дзвіницею, яка діє по даний час.

З 1888 року в селі Юліямпіль зусиллями  священника  Н.  Добії  була  відкрита  школа грамоти. Будівництво нової школи розпочалося 1928 року. Школа була дерев’яно-глиняна. Першим директором був Липовецький, а вчителем Бистрицький. З 1949 року школа стала семирічною, але не на довго, лише на три роки. Через малий контингент учнів у 1969 році школа була закрита.

Перша школа в селі Яровому була організована на кошти села в 1885 році. Першим учителем був писемний  селянин Гольман Єфрем. Постійного шкільного будинку не було, школа містилася в найманій хаті. На кошти церковного приходу в 1912 році було побудоване шкільне приміщення, яке складалося з однієї кімнати та квартири вчителя. В 1922 році було організовано ліквідацію неписемності, під час якої  навчалося близько 400 чоловік дорослого населення.
До 1917 року на території с. Юліямпіль діяв ринок, один з найбільших, на той час, по всій Вінниччині.

В 1905 році громадяни сіл Ярового та Юліямполя вчинили бунт, вимагаючи в поміщика землі. Селянський бунт очолив кавалер Георгіївського хреста, житель с. Ярового, Ціпінський Роман Карпович.

Селянський бунт 1905 році був придушений козаками викликаними поміщиком. В 1912 році він знову підняв селян на боротьбу, однак і цього разу селяни землі не одержали. В 1919 році Ціпінський Р.К. був схоплений петлюрівцями та розстріляний в Брацлавській тюрмі. В цьому ж році селяни вже під керівництвом бувшого мічмана Чорноморського військово-морського флоту Марчишиного Петра Андрійовича захопили землю, зруйнували панський маєток, а худобу і майно поділили між собою.

Радянська влада в селах була остаточно встановлена в листопаді 1919 року. В 1923 році була створена сільська рада народних комісарів, яку очолив Василь Михайлович Луков.  Хоча після цього життя селянства покращилося, та протягом 20-х років в селах велася класова боротьба між КНС заснованим в 1920 році та сільськими куркулями.

Класова боротьба особливо загострилася в 1928-1929 роках, коли бідніші селяни організували перший колгосп, головою якого став Гапа П.І. Під час колективізації на території с. Юліямпіль було створено три господарства:  перша  артіль називалася “Колос”,  друга  – “Плугатар”, третя – “Червоний сніп”. В 1934 році артілі “Колос” та “Плугатар” об’єдналися в “ІІІ інтернаціонал” пізніше перейменований в КСП “Комуніст”, до якого в 1957 році був приєднаний створений в 1930 році в с. Яровому колгосп “Радгосподар”.

Внаслідок колективізації різко впала продуктивність сільського господарства. Разом з тим союзна влада встановлювала для для селян непомірні хлібозаготівельні плани. І вже наприкінці 1931 року з’явилися загрозливі симптоми голоду, під час якого в 1932-1933 років в селах Поділля загинуло понад мільйон чоловік. В с. Юліямпіль  від голоду не загинув жоден житель завдяки голові колгоспу, який роздав селянам зерно, а пізніше за це був розстріляний радянською владою. В той же час великим лихом голод став для жителів с. Ярове. За неофіційними даними його жертвами стали понад 140 чоловік.

Внаслідок жорстоких репресій у другій половині 30-х років в Україні стали жертвами мільйони людей – простих селян, робітників, службовців. Більшість з них була просто знищена. Не оминуло лихо політичних репресій і Подільський край. Десятки і сотні тисяч наших земляків зазнали безпідставних звинувачень, тортур поневірянь. Під час цих подій із с. Юліямпіль було репресовано 20 чоловік, двоє з яких повернулися, а із с. Ярове – 4 репресовано.

З болем і гнівом сприйняли звістку про віроломну гітлерівську навалу мешканці сіл Шаргородщини. Вже 22 липня 1941 року фашисти окупували практично всі села району. Ця територія перебувала під юрисдикцією Румунії  з управлінням у Тирасполі. Порівняно з німецькою румунська окупація була дещо ліберальнішою.

Громадяни сіл територіальної громади приймали активну участь у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Під час Великої Вітчизняної війни на захист Батьківщини було мобілізовано 230 жителів, з них на різних фронтах загинуло 134 чоловіки. Нагородами “За мужність” та “За відвагу”, орденами Слави було нагороджено більше 40 чоловік. Під час окупації територія сіл Юліямпіль, Ярове і хутора Юліямпілського була також окупована  румунськими військами та входила до так званої центральної Трансністрії.

Жертвами німецько-фашистських окупантів стали також цивільні громадяни, які були розстріляні, повішені, закопані і спалені живими, закатовані в гетто. Імена 138 жителів сіл Юліямпіль та   Ярове внесені до Книги Скорботи України.
Світанок визволення зійшов над селами 20 березня 1944 року. Того дня під ударами 40-ї армії    2-го українського фронту в складі 4-ї гвардійської повітряно-десантної , 42-ї гвардійської, 133-ї, 163-ї, і   240-ї стрілецьких дивізій та інших, район був звільнений від німецько-румунських загарбників.

Ніколи не згасне в пам’яті вдячних людей подвиг їх односельчан. На честь полеглих в селі  Юліямпіль в 1991 році, а в селі Ярове в 1990 році встановлено пам’ятні знаки.